Четверте травня
Леонід
Глібов. Байки «Муха і Бджола», «Жаба і Віл»
Написання листа авторові байок Леоніду Глібову
1.
Виразне
читання байки «Муха і Бджола».
МУХА Й БДЖОЛА
Байка
Байка
Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку...
Побачила Бджолу близенько.
— Добридень! — каже їй,—
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти,—
Одвітує Бджола,—
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана,— Муха каже,—
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже...
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила
Моє життя, голубко мила,—
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід,
Або весіллячко, родини,—
Такої гарної години
Ніколи не втеряго я:
І їм, і ласую доволі,—
Не те, що клопоти у полі
І праця бідная твоя! —
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так,
Та тільки он що я чувала:
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся,—
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь. —
Стару новинку,— каже Муха,-
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха...
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люди,
Що надокучив їм.
[1864 — 1872]
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку...
Побачила Бджолу близенько.
— Добридень! — каже їй,—
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти,—
Одвітує Бджола,—
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана,— Муха каже,—
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже...
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила
Моє життя, голубко мила,—
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід,
Або весіллячко, родини,—
Такої гарної години
Ніколи не втеряго я:
І їм, і ласую доволі,—
Не те, що клопоти у полі
І праця бідная твоя! —
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так,
Та тільки он що я чувала:
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся,—
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь. —
Стару новинку,— каже Муха,-
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха...
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люди,
Що надокучив їм.
[1864 — 1872]
Визначення теми, ідеї твору.
Тема: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна
висловила свого життя та покритикувала іншу.
Ідея: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння
раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності;
прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби.
Основна думка: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює
заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані
гості.
Композиція.
Байка
побудована на
протиставленні двох героїнь (Муха і
Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті.
Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов
панночка.
Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші,
святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці?
Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою.
Розв’язка: мораль байки.
Виразне читання байки «Жаба і Віл».
Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
— Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь,
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
— І де вже, сестро, нам рівняться... —
Казать їй друга почала;
А та не слуха... дметься... дметься...
— Що, сестро, як тобі здається,
Побільшала хоч трохи я?
— Та ні, голубонько моя!
— Ну, а теперечки? Дивися!
— Та годі, сестро, схаменися! –
Не слуха Жаба, дметься гірш,
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є.
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
— Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь,
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
— І де вже, сестро, нам рівняться... —
Казать їй друга почала;
А та не слуха... дметься... дметься...
— Що, сестро, як тобі здається,
Побільшала хоч трохи я?
— Та ні, голубонько моя!
— Ну, а теперечки? Дивися!
— Та годі, сестро, схаменися! –
Не слуха Жаба, дметься гірш,
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є.
Визначення
теми, ідеї твору.
Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом
стосовно розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».
Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад,
а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.
Основна думка: «…найлучче жити, Як милосердний бог дає».
Композиція.
Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і,
побачивши Вола, вирішила з ним позмагатися.
Основна частина: змагання Жаби з Волом; намагання подруги-сестри Жаби
довести їй марність цієї справи.
Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення.
Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей,
які «милосердний бог дає».
Домашнє завдання активне
Завдання необхідно виконати до 6 травня 20:00
Комментариев нет:
Отправить комментарий